10June
Disclosure
Галина, як і в переважній більшості ситуацій, була права.
Те, що виривалось з мене назовні з таким відчаєм, насправді виявилось тим, що я давно знала, нехай не до кінця і усвідомлювала.
Я контрзалежна і нарцистична.
Я впадала в лють і кидалась речами, коли інші не поводили себе так як хотіла, я вкусила однокласницю, я закривала вуха руками и пищала, що я не чую свою прабабусю, коли мені не хотілось її слухати, я викидала закоханих в себе хлопців як непотрібні речі, коли їх функція втрачала свою актуальність або привабливість для мене…
Я не мала найменшого розуміння, що у них всіх є почуття.
Вони живі, їм боляче, вони не створені, щоб обслуговувати мене.
Я зваблювала всіх і всюди як моя мама.
Для мене не існували чужі кордони…
Я непомірно вдячна татові та прабабусі з прадідусем за те, що подарували мені любов, за досвід теплих стосунків, за те, що я не стала таким нарцістисним монстром як мама з бабусею.
І якщо чесно, то мені їх щиро шкода.
Я б не хотіла провести своє життя в замороженому нарцистичному режимі існування.
Я хочу жити і насолоджуватись кожнісінькою секундочкою свого життя, кожнісінькою безкорисною безфункційною секундочкою, яка просто приносить насолоду, бо це просто приємно лежати на пляжі, відчувати як міліметр за міліметр нагрівається твоє тіло і слухати шум хвиль, а не дратуватись від того що так по-тупому марнуєш час в погоні за бажаною засмагою.
Я колись обов'язково напишу книгу.
Той дитячий голос в моїй голові, який здатний створювати сюжети і художні описи того, що сприймають всі сенсорні системи мого тіла повернувся.
І я за ним сумувала.
Сумувала, хоч і не пам'ятала що саме втратила.
Та це не має жодного значення, колі нарешті знайшла себе.
Тепер коли я знаю найогиднішу правду про себе, мені нічого не страшно.
Той, хто викрив сам себе, не боїться бути викритим кимось іншим.
А ще у кожного створіння є причини поводити себе саме в той спосіб, в який це відбувається, навіть якщо вони нам невідомі, навіть якщо вони невідомі йому самому…
І який же це кайф вільно писати після стількох років хаточення в темниці нарцистичного сорому.
Відчуття внутрішнього польоту...
Ох і не дарма я раніше "випадково" приїхала до аеропорту.
Malaga, Costa del Sol - voy a volver.
Те, що виривалось з мене назовні з таким відчаєм, насправді виявилось тим, що я давно знала, нехай не до кінця і усвідомлювала.
Я контрзалежна і нарцистична.
Я впадала в лють і кидалась речами, коли інші не поводили себе так як хотіла, я вкусила однокласницю, я закривала вуха руками и пищала, що я не чую свою прабабусю, коли мені не хотілось її слухати, я викидала закоханих в себе хлопців як непотрібні речі, коли їх функція втрачала свою актуальність або привабливість для мене…
Я не мала найменшого розуміння, що у них всіх є почуття.
Вони живі, їм боляче, вони не створені, щоб обслуговувати мене.
Я зваблювала всіх і всюди як моя мама.
Для мене не існували чужі кордони…
Я непомірно вдячна татові та прабабусі з прадідусем за те, що подарували мені любов, за досвід теплих стосунків, за те, що я не стала таким нарцістисним монстром як мама з бабусею.
І якщо чесно, то мені їх щиро шкода.
Я б не хотіла провести своє життя в замороженому нарцистичному режимі існування.
Я хочу жити і насолоджуватись кожнісінькою секундочкою свого життя, кожнісінькою безкорисною безфункційною секундочкою, яка просто приносить насолоду, бо це просто приємно лежати на пляжі, відчувати як міліметр за міліметр нагрівається твоє тіло і слухати шум хвиль, а не дратуватись від того що так по-тупому марнуєш час в погоні за бажаною засмагою.
Я колись обов'язково напишу книгу.
Той дитячий голос в моїй голові, який здатний створювати сюжети і художні описи того, що сприймають всі сенсорні системи мого тіла повернувся.
І я за ним сумувала.
Сумувала, хоч і не пам'ятала що саме втратила.
Та це не має жодного значення, колі нарешті знайшла себе.
Тепер коли я знаю найогиднішу правду про себе, мені нічого не страшно.
Той, хто викрив сам себе, не боїться бути викритим кимось іншим.
А ще у кожного створіння є причини поводити себе саме в той спосіб, в який це відбувається, навіть якщо вони нам невідомі, навіть якщо вони невідомі йому самому…
І який же це кайф вільно писати після стількох років хаточення в темниці нарцистичного сорому.
Відчуття внутрішнього польоту...
Ох і не дарма я раніше "випадково" приїхала до аеропорту.
Malaga, Costa del Sol - voy a volver.